Історія Ратівці
Велика та Мала Ратівціраніше були об'єднаними селами. Українською це Малий Ратівець, угорське поселення розташоване за 12 км від Ужгорода між Хомоком та Сюртею, з'язаним з автомобільною дорогою на Ужгород-Чоп, залізнична станція знаходиться за 2 км. Сільська рада знаходиться на місці. Кількість населення обох сіл до їх об'єднання у 1944 році становила 598 осіб у Малій Ратівціта 565 у Великій Ратівці (Ботлік – Дупка, 1993). Станом на 2001 рік, відповідно до даних перепису, населення становить 1325 осіб, з яких 841 вважає себе угорцями (Молнар-Молнар Д., 2005).
Велика Ратівців кінці епохи Арпадів, у 1284 році, стала власністю роду Бакша за королівським даруванням. У XIV столітті її нащадки, есзенії, а потім родина Зтритей або Сюртей. У 1332 році населений пункт відомий як Врат, у 1337 році як Рок, у 1417 році як Раат, у 1427 році як Раад. У 1550 році Іштван і Пал Сюртеї мали по 4 двори, Себестян — 1. У 1552 році замість Іштвана Сюртея його неповнолітні діти, Бенедикт та Міклош, були номінальними власниками з 4 дворами. Село над середнім рівнем з 9 дворами та приблизно 45 підданими. У 1567 році у Себестяна Сюртея було 5 цілих дворів, а також частка вдови Міклоша Сюртея. Також тут було 9 покинутих будинків, жителі яких померли від чуми. Через руйнування імператорських військ згоріло 4 будинки. 8 селянських сімей не мали податкової спроможності. На початку 1600 року в селі було 37 податківців. До 1612 року село належало Іштвану Бочкаю, але через зраду його конфіскували, і до 1675 року ним управляли камерні органи. Тоді воно стало власністю братів Вечей за королівським даруванням. У 1696 році тут проживало 3 піддані. До 1725 року територія була незаселена, потім заселена угорськими підданими. У 1869 році населення становило 614, у 1900 році 567 осіб. До села належала і Циганська вулиця. Площа становить 980 кат. днів. Кількість жителів у 1940 році становила 590, з яких 575 угорці, 1 німець, 3 словаки, 11 русини, 249 римокатоликів, 269 греко-католиків, 61 реформатів, 11 євреїв. Основною професією жителів було фермерство. Кількість житлових будинків — 122. Греко-католицька церква знаходиться на місці. (Том IX-X обласних соціографій, 1940)
Мала Ратівці- це село, яке згадується в королівському даруванні 1284 року, яке стало частиною сучасної Великої Ратівці, нинішньої окремої громади. Спільна власність родин Чапи та Есзеній у XIV столітті. У 1417 році половина належала Палоцці та родині Добо. У 1427 році вперше згадується як окрема громада, коли її писали як Кизрат, Кисрат. З 1523 року належала родинам Добо та Демелкі, у 1550 році у податковому обліку Добо Ференц мав 2, а Демелкі Лукаша — 2 двори. У 1552 році частина Демелкі стала власністю Раті Імре на праві застави. У 1556 році Добо Іштван і Раті Януш мали по 4 цілі піддані. Населення до татарського вторгнення становило 11 підданих та 10 селянських сімей. У 1566 році, через 34 роки, після колонізації, у Малій Раті стояло 31 житловий будинок. У 1696 році населення становило 8 підданих та 6 селян. У 1715 році було 15 підданих. У 1720 році в селі проживало 21 сім'я. У 1833 році село складалося з 70 будинків і мало 661 мешканця. За даними перепису, у 1870 році було 600, у 1900 році — 597, у 1920 році — 541 житель. До села належала і Зелена гілка. Площа становила 2195 кат. днів. Кількість жителів у 1940 році становила 580, з яких 2 русини, решта — угорці, 146 римокатоликів, 65 греко-католиків, 361 реформатів, 1 агістик та 7 євреїв. Основною професією жителів було фермерство. Кількість житлових будинків — 121. Римокатолицька та реформатська церкви знаходяться на місці. (Том IX-X обласних соціографій, 1940)
До жовтня 1944 року у Великій Ратівціпрацювала 1 сільська початкова школа, а у Малій Ратівці— 1 римо-католицька та 1 реформатська угорська початкова школа. З 1945 року існує угорськомовна загальноосвітня школа.
Пам'ятки та визначні місця.
Реформатська церква Ратівці. Реформатська громада Малої Ратівці вже існувала на початку XVII століття. Цю заяву підтверджують протоколи 1795 року, в яких згадуються єпархіальні записки, згідно з якими Мала Ратівці вже в минулі століття була Mater Ecclesia, з кам'яною церквою та парафіяльним будинком в центрі села. На зібранні, що проходило в 1563 році в Шенна, Міскочі Іштван був призначений проповідником у Малу Рату.
Ця громада також пережила переслідування та страждання контрреформації. Її кам'яну церкву вже на парламенті Шечені було повернуто католикам. У 1718 році остаточно вона потрапила під контроль католиків. Втративши свою церкву та парафіяльний будинок, реформатські вірні відвідували реформатську церкву в Малому Гейовці до 1786 року, тобто протягом 68 років. Після тривалого часу Мала Рата нарешті отримала королівську ліцензію на будівництво нової церкви. За цією ліцензією баронеса Крусай Крістіна, як землевласниця Малої Рати, вказала місце для церкви.
13 січня 1787 року Будай Іштван, Будай Карітас і Мária, землевласники, передали парафіяльну ділянку реформатським вірним Малої Рати за дуже невелику плату. У 1788 році церква вже була освячена, але її вежа не була кам'яною, а лише дерев'яною. Одночасно з церквою було побудовано також будинок пастора та школу з усіма необхідними господарськими будівлями.
Коли в 1804 році Ужгородська главна єпархія вийшла з-під юрисдикції єпархії Егрі, як частина новоствореної Сатмарської єпархії, серед 10 парафій, що діяли на її території, була й Мала Ратівці, яка була відроджена на попелище родинами Ратхяків, що перебували на боці контрреформації. Відновлена реформатська громада заклала основу кам'яної вежі в 1812 році. Проте будівництво затягнулося до 1823 року. Бідність все більше тиснула на цю маленьку громаду. Незважаючи на те, що громада отримала значну допомогу, перший камінь для нової церкви було закладено лише 15 червня 1852 року. Будівництво завершилось у 1864 році (52-й малюнок). У тому ж році почали будувати новий пасторський будинок для новообраного молодого пастора, Морваї Йожефа. Поточний пасторський будинок був побудований у 1923 році.
Великий дзвін церкви не має напису. Малий дзвін має такі написи: "Лиття Егрі Ференца у Кішгейовці у 1928 році." "На славу Бога, литий з пожертв вірних реформатської церкви Малої Ратівці у 1928 році." "Я кличу живих, я плачу за мертвими."
На гармонії є напис "Каткевич Відень".
Останній зовнішній та внутрішній ремонт церкви Реформатської громади Ратівці відбувся у 2011 році. Загальна кількість громади протягом багатьох років складає 350-370 осіб (Родванськи, 2000).
Грецько-католицька церква Ратівці. Типова базиліка кам'яної церкви була побудована на території Великої Ратівці. Перші орнаментальні розписи виконані Сарновським. Мешканці села стверджують, що розписи храму створені Йозефом Боксаєм у 1950 році. У 1976 році ці розписи були відновлені на основі старих контурів.
Колишня вівтарна картина, яка також була роботою Боксая, місцева краєзнавець Олена Чернеха-Балла описує так:
"верхня частина картини зображає момент благословення Марії Ісусом, тоді як на нижній частині художник зобразив пейзаж села з церквою".
Сучасна вівтарна картина, що зображає святого Георгія, а також Марію і Ісуса, була створена художником Золтаном Солтесем у 1937 році. Назва: Церква святого Георгія (karpatinfo.net).
Римсько-католицька церква Ратівці. Поселення виникло внаслідок об'єднання Великої та Малої Рати. У 1284 році Велика Ратівці, частиною якої була Мала Ратівці, стала власністю роду Бакша. Мала Ратівська парафія вже існувала у 1334 році, але зникла під час бурі реформації.
Після більше ніж півтора століття перерви, у 1718 році певний Раті Гергей і його віруюча дружина залишили чималі земельні наділи для створення парафії Рати та наказали також побудувати церкву. Коли точно була побудована ця церква, не відомо, але у 1809 році її вже потрібно було розширити. Тоді ж була побудована й її вежа. З ростом кількості вірних, дві філії, Часловець (1841 року) та Чоп (1890 року), відокремилися від парафії Рати та стали самостійними пасторствами. Початок реєстрації: 1718 рік. Мова літургії: угорська. Назва: Церква святого Архангела Михаїла, парафія (karpatinfo.net).
Пам'ятник жертвам сталінського режиму в Раті
Пам'ятник розташований у саду католицької церкви. На його вершині з ланцюгів викладено рік 1944. У цьому році були депортовані угорські чоловіки з села до сталінських трудових таборів.
Напис:
Жертви сталінського режиму
Під ним можна прочитати імена.
Їхнє життя загасило ненависть!
Їхню пам'ять зберігає любов!
Рата, 26 листопада 1989 року.
Копьва на честь національної гвардії в Ратівці
У центрі Ратівців становлено копьву на честь національної гвардії. На копьві вибито наступний текст:
Мала Рата та Велика Рата
74 герої
національної гвардії
на пам'ять про них
пожертвував уродженець Рати
д-р Котюк Єржабета
та її чоловік
д-р Ботлік Йожеф
Як показує напис, копьву встановлено як дарунок. Пам'ятник легко доступний, стоїть на пагорбі, до пам'ятника ведуть сходи (karpatinfo.net).
У саду реформатської церкви Ратівці у 2014 році було встановлено пам'ятник жертвам Першої та Другої світових війн, з нагоди 100-річчя початку Першої світової війни та 75-річчя початку Другої світової війни.
Напис:
"Будь вірним до смерті
і я дам тобі корону життя".
Пам'ятник встановлений базовою організацією КМКС та реформатською церквою.
Rát történelme
Nagy- és Kisrát korábban egyesült falvak. Ukránul Malije Ratovce, magyar település 12 km-re fekszik Ungvártól Homok és Szürte között, bekötőúttal kapcsolódik az Ungvár-Csap országúthoz, vasútállomása 2 km-re. Községi tanácsa helyben. A két falu egyesítése előtti lakossága 1944-ben Kisrát 598, Nagyrát 565 fő (Botlik – Dupka, 1993). Jelenlegi lakossága a 2001-es népszámlálás adatai szerint 1325 fő, ebből 841 magyar nemzetiségűnek vallja magát (Molnár-Molnár D., 2005).
Nagyrát az Árpádkor végén, 1284-ben királyi adományból a Baksa-nemzetségé lett Rátót. A 14. században ezek leszármazottai az Eszenyeik, majd a Ztrittey vagy Szürtey-családé. 1332-ben Vrat, 1337-ben Roc,1417-ben Raath, 1427-ben Ráad néven ismerik а helységet. 1550-ben Szürtey István és Pál 4—4, Sz. Sebestyén 1 porta részese. 1552-ben Szürtey István helyett kiskorú gyermekei, Benedek és Miklós névleges urai, 4 portával. Átlagon felül álló falu 9 portával kb. 45 jobbággyal. 1567-ben Szürtey Sebestyén nevén 5 feles porta van s Szürtey Miklós özvegyének ugyanakkor része. Idetartozott még 9 elhagyott ház, amelynek lakói pestisben elhaltak. A császári csapatok pusztításai nyomán 4 ház leégett. 8 zsellér család nem volt adóképes. 1600 elején 37 ház adózott a községben. 1612-ig Bocskay Istváné, de hűtlensége miatt elkobozzák és 1675-ig a kamara kezeli. Ekkor királyi adomány útján а Vécsey testvéreké lett. 1696-ban 3 jobbágycsalád lakja. 1725-ig lakatlan terület, ekkor települ be magyar jobbágyokkal. 1869-ben 614, 1900-ban 567 főnyi lakossága van Hozzátartozott a Cigánysor. Területe 980 kat. hold. Lakosainak száma1940-ben 590, akik közül 575 magyar, 1 német, 3 szlovák,11 rutén, 249 rk., 269 gkat., 61 ref., 11 izr.. Lakosainak főfoglalkozása az őstermelés. Lakóházainak száma 122. Gk. templom helyben van. (Vármegyei szociográfiák IX-X. kötet 1940)
Kisrát az 1284. évi királyi adománylevélben található Rát falu a mai Nagyrát, amelynek egyik részét képezte a mostani különálló község. A Csapy-, majd Eszenyi-család közös birtoka a 14. században. 1417-ben felerésze a Pálócziaké és a Dobó-családé. 1427-ben szerepel először különálló községként, mikor Kyzrath, Kysrath néven írták. 1523-tól a Dobó- és Demelky-családé, 1550-ben a portális összeírásban Dobó Ferenc 2, Demelky Lukács 2 porta ura. 1552-ben a Demelky-rész Ráthy Imréé lett zálogjogon. 1556-ban Dobó István és Ráthy János 4—4 egész jobbágyportát bírnak. Népessége a tatárjárás előtt 11 jobbágy és 10 zsellércsalád. 1566-ban 34 év múlva, a közbeeső évek telepítései nyomán 31 lakóház állott Kisráton. 1696-ban 8 jobbágy és 6 zsellér a lakosság. 1715-ben 15 jobbágyháztartásból állott. 1720-ban 21 család élt a helységben. 1833-ban 70 házból álló falu 661 lakossal. A népszámlálások szerint 1870-ben 600, 1900-ban 597, 1920-ban 541 lakosa volt. Hozzátartozik Zöldág. Területe 2195 kat. hold. Lakosainak száma 1940-ben 580, akik 2 rutén kivételével magyar anyanyelvűek és 146 rk., 65 gk., 361 ref., 1 ág. ev. és 7 izr. Lakosainak főfoglalkozása az őstermelés. Lakóházainak száma 121. Rk. és ref. templom helyben van. (Vármegyei szociográfiák IX-X. kötet 1940)
1944 októberéig Nagyrátnak 1 községi népiskolája, Kisrátnak pedig 1 felekezeti római katolikus és 1 református magyar elemije működött. 1945-től magyar tannyelvű általános iskolája van.
Emlékhelyei, nevezetességei.
Ráti református templom. A Kisráti Református Egyházközség a XVII. század legelején már fennállott. Megerősítik ezen állítást az 1795-ben kelt jegyzőkönyvekben található utalások az egyházmegyei jegyzőkönyvekre, melyek szerint Kisrát már a múlt századokban is Mater Ekklésia volt, a falu közepén épült kőtemplommal és parókiával. Az 1563-ban Szennán tartott gyűlés Miskoczy Istvánt rendelte Kisrátba prédikátornak.
Az ellenreformáció zaklatásain és szenvedésein ez az egyházközség is keresztülment. Kőtemplomát már a Széchenyi országgyűlés is visszaítéli a katolikusoknak. 1718-ban végleg a katolikusok hatalmába jutott. Templomukat és parókiájukat elvesztve a református hívők 1786-ig, tehát 68 esztendőn keresztül, a kisgejőci reformátusok templomot látogatták. Hosszú idő után, végül Kisrát királyi engedélyt kap egy új templom építésére. E királyi engedélyre Árva Krucsay Krisztina bárónő, mint kisráti földesúr, templomhelyet jelöltet ki.
1787. január 13-án Buday István, Buday Karitas és Mária földbirtokosok parókiális telket adnak, nagyon csekély ellenszolgáltatásért, a kisráti reformátusoknak. 1788-ban már fel is lett szentelve a templom, melynek tornya nem, csupán fa haranglába volt. A templommal egy időben épült fel a lelkészlak és az iskola is, összes szükséges melléképületeivel.
Mikor az ungi főesperesség 1804-ben az egri püspökség kebeléből az alakuló szatmári püspöki megye részeképpen kivállott, a területén működő 10 plébánia között ott találjuk a kisrátit is, melyet az ellenreformáció táborába szegődött Ráthyak támasztottak fel hamvaiból. Az ismét anyásított református gyülekezet 1812-ben kőtorony alapját veti meg. Az építkezés azonban elhúzódott egész 1823-ig. Az áldozatkész kis egyházközséget azonban egyre jobban nyomta a szegénység. A hitközség mindamellett, hogy jelentős segítséghez jutott, új templomának alapkövét csak 1852. június 15-én tehette le. Építése 1864-ben nyert befejezést (52. kép). Ugyanez évben kezdik építeni az újonnan választott ifjú lelkész, Morvay József részére az új lelkészlakást. A jelenlegi lelkészlak 1923-ban épült.
A templomi nagyharang felirat nélküli. A kisharang a következő feliratokat viseli: „Öntötte Egry Ferenc Kisgejőcön 1928.” „Isten dicsőségére öntötte a Kisráti református egyház hívei közadakozásából 1928-ban.” „Az élőket hívogatom, a holtakat elsiratom.”
A harmóniumon „Katkiewicz” Wien felirat olvasható.
A Ráti Református Egyház templomának legutóbbi külső-belső felújítása 2011-ben volt. A gyülekezet összlétszáma hosszú évek óta 350-370 ember (Rodvánszky, 2000).
Ráti görög katolikus templom. A tipikus bazilika típusú kőtemplom Nagyrát területén épült. Az első ornamentális festéseket Szarnovszkij készítette. A község lakosai állítják, hogy a templomhajó festményei Boksay József munkái 1950-ből. Ezeket 1976-ban a régi körvonalak alapján felújították.
Az egykori oltárképet, mely úgyszintén Boksay munkája volt, Olena Cserneha-Balla helytörténész a következőképpen írja le:
"a kép felső része Mária Jézus általi megáldásának pillanatát, míg a festmény alsó felén a falu látképét a templommal ábrázolta a művész".
A jelenlegi oltárkép, mely Szent Györgyöt, illetve Máriát és Jézust ábrázolja, Soltész Zoltán festőművész alkotása 1937-ből. Titulusa: Szent György templom (karpatinfo.net).
Ráti római katolikus templom. A település Nagy- és Kisrát egyesülésével keletkezett. 1284-ben Nagyrát, melynek Kisrát az egyik része volt, a Baksa nemzetségé lett. A kisráti plébánia 1334-ben már létezett, de megszűnt a hitújítás viharaiban.
Több mint másfél évszázadnyi szünetelés után, 1718-ban, bizonyos Ráthy Gergely és hitbuzgó felesége jókora ingatlanokat hagyományozott a ráti plébánia létesítésének céljára s a templom építését is elrendelte. Hogy mikor épült fel pontosan ez a templom, nem tudni, de 1809-ben már ki kellett bővíteni. Ekkor épült a tornya is. A hívek számának növekedésével két filiája, Császlóc (1841-ben) és Csap (1890-ben) kivált a ráti plébániából és önálló lelkészséggé alakult. Az anyakönyvezés kezdete: 1718. A liturgia nyelve: magyar. Titulusa: Szent Mihály Főangyal templom, plébánia (karpatinfo.net).
A sztálini önkény áldozatainak emlékműve Ráton
Az emlékmű a katolikus templom kertjében található. Tetején láncokból kirakva az 1944-es évszám látható. Ebben az évben hurcolták el a magyar férfi lakosokat a településről a sztálini munkalágerekbe.
Felirata:
A sztálini önkény áldozatai
Alatta a nevek olvashatók.
Életüket kioltotta a gyűlölet!
Emléküket megőrzi a szeretet!
Rát 1989. XI. 26. 
Nemzetőrök kopjafája Ráton
Rát központjában áll a nemzetőrök emlékére állíttatott kopjafa ). A kopjafára a következő ismertető szöveget vésték:
Kisrát és Nagyrát
74 hős
nemzetőr emlékére
adományozta Rát szülötte
dr. Kótyuk Erzsébet
és férje
dr. Botlik József
Amint az írás is mutatja a kopjafát adományként állították. Az emlékhely könnyen megközelíthető dombon áll és lépcsők vezetnek az emlékfához (karpatinfo.net).
A ráti református templom kertjében lett felállítva az I és II világháború áldozatainak emlékműve 2014-ben, az első világháború kitörésének századik, a második pedig 75-k évfordulóján.
Felirata:
„Légy hű mindhalálig
és néked adom az élet koronáját”
Az emlékművet a KMKSZ ráti alapszervezete és a református egyház állította.